Похід на Малий Горган
11-19.07.2015 р.
Маршрут походу: с. Мікульчин - вдсп. Гук - г. Хомяк - г. Синяк - г. Малий Горган - пол. Блажів - пол. Довга - Буковель – с. Татарів.
Дорога до Мікульчина
11 липня в обідню пору станція Верхній Токмак-ІІ знову наповнилась веселими та гамірними туристами, що в очікуванні поїзда Маріуполь-Львів згадували минулі походи та інтригували новеньких розповідями про свої пригоди. І ось нарешті всі ми зручно розмістилися у плацкартному вагоні та продовжили знайомство групи. Останнім до нас приєднався студент із Запоріжжя Умеренко Владислав, який відразу гармонічно став частиною групи. Доба у дорозі - і ми у Львові. Містом ми любуємося досить недовго, адже на нас чекає пересадка на поїзд Львів-Рахів, який нас привозить до невеликого карпатського села Мікульчин, звідки й починається наша пішохідна частина подорожі.
День другий. 12.07.15 р.
В Мікульчині на нас чекає перша несподіванка. Не дивлячись на те, що до цього мальовничого села ми прибуваємо надвечір, на нас чекає господар туристського комплексу "Княжий терем", де на подвір'ї ми розбиваємо наметовий табір, а у затишній колибі на нас чекає смачна вечеря. Після вечері купаємося в душових кімнатах і, здається, дивуємося сподіваючись, що нас і надалі чекає комфорт і цивілізація влягаємося спати у своїх наметах.
День третій. 13.07.15 р.
Ранній підйом і ми збираємося в дорогу. Дорога до водоспаду Гук проходить переважно під акомпонемент карпатського дощу, що інколи переривається нетривалими проблисками сонця. Та це не може впливати на майже святковий настрій, адже багато з нашої групи вперше не тільки у Карпатах, а й взагалі у горах. А наша дорога пролягаю по вузькій ущелині серед крутих Карпатських схилів. Від дощу ховаємось під навісами однієї з численних колиб і далі вирушаємо до водоспаду, що знаходиться за 1 км. від місця зупинки. Поки одна частина групи відправляється на огляд водоспаду, інша влаштовує польовий обід, а потім міняємося ролями. Водоспад вражає своєю красою та стрімким потоком, то ж прогулянка до водоспаду триває досить довго. А тут ще поряд для туристів обладнано трасу, де можна відчути справжній прилив адреналіну, пролетівши над ущелиною 180 метрів крутопохилою навісною переправою. Дехто з учасників та керівників групи сповна використали цю можливість, залишивши на згадку незабутнє "селфі" свого польоту.
На ночівлю зупиняємося на зручній лісовій галявині за 100 м. від колиби. Решту дня відпочиваємо, готуємо вечерю та милуємося карпатськими краєвидами.
День четвертий 14.07.15 р.
Сьогоднішній день приготував для нас найбільше випробування, адже ми повинні подолати і крутий підйом до хребта, і зарості чагарника, і не менш екстремальний спуск. Та ми поки ще не здогадуємося про це, лише наші керівники просять нас швидше збиратися в дорогу та запасатися водою. Смачно поснідавши ми в доброму гуморі збираємо рюкзаки і вирушаємо на маршрут. Після вчорашнього дощу дорога ще не висохла повністю, але перший кілометр дається нам досить легко. Нетривалий привал і ми починаємо підйом гурською стежкою по смерековому лісу. Підйом дедалі стає крутішим, а стежка слизькою. Тільки тепер ми почали розуміти, що таке гори і застереження наших інструкторів. Рухаємось повільно поміж дерев і допомагаючи одне одному до підніжжя гори Хом'як, де зупиняємось на перекус і вирушаємо на хребет. 
Погода досить тепла, хоч і хмарно, тому наша невеличка фотосесія займає небагато часу, а емоції від підкорення першого перевалу створюють атмосферу невимушеної радості та жартівливості. Здавалося, все вже позаду, та не так сталося, як гадалося, адже це були, як-то кажуть, лише квіточки. спочатку ми пройшли близько 700 метрів по майже рівниинній дорозі повз капличку в напрямку гори Синяк і почали підніматися до лісу, де дорога перейшла у досить вузеньку слизьку стежку, якою ми дійшли до джерела зі студеною водою і зупинилися на привал, помилуватися гарним краєвидом, що відкривався з кам'янистих обривів.
Саме після цього привалу на нас і чекали найбільші випробування - рух по кам'яному розсипу. Зважаючи на вчорашній дощ та ранковий туман каміння було доволі слизьким і тому група рухалась дуже повільно і обережно. До вершини гори Синяк стежка пролягала по кам'яному схилу, а далі несподівано поринула у зарості чагарнику, де прохід був дуже затрудненим. Часом гущавина була такою, що проходити вдавалося лише проповзаючи на колінах або маневруючи між поваленими стеблами. Ось так ми й рухалися: то по розсипу каміння, то гущавиною аж поки не вийшли на схил гори Малий Горган.
Спуск до полонини Блажів був доволі екстремальним, оскільки пролягав знову ж таки по кам'янистому схилу. Настрій змінювався кожну хвилину. З полегшенням ми зітхнули тільки тоді, коли вийшли на широку полонину, де й закінчилися наші сьогоднішні пригоди. Обладнання табору, смачна вечеря - і знову починаються веселощі та туристські забави. Та найбільше всі з усмішкою згадували сьогоднішній перехід та жартували одне над одним. А ще, всі дружно співали щойно народжену в творчих муках пісню.
Ой, Говерла
На Малий Горган ходили,
І води ми так хотіли
Камні ми так полюбили
Жити тут ми захотіли
Приспів:
Ми в Карпатах
Чарівних світлих Карпатах
Там ростуть такі смереки
І великі, і маленькі
Приспів:
Посеред Карпат ми стали
І тушонку з хлібом жрали
На горі Хм’як блудили
Тільки стежку загубили.
В полонині ми ночуєм
І багаття запах чуєм,
Рюкзаки бігом пакуєм
І від цього ми кайфуєм
Приспів:
Ой, Говерла,
Мила ти моя Говерла,
Ми до тебе не доперли,
Дорога моя Говерла.
День п'ятий. 15.07.15 р.
Сьогоднішній ранок знову приніс дощову погоду, та для нас це вже не перепона, тим більше, що сьогодні на нас чекають справжні туристські випробування, адже ми повинні пройти посвяту в туристи. Традиційно посвята почалася зранку і тривала до пізнього вечора, при цьому нам прийшлося виявляти не тільки туристські вміння й навички, а й демонструвати свої творчі здібності та неабияку акторську майстерність.
Обидві команди успішно пройшли випробування і усі новачки були прийняті до дружної туристської родини та отримали як доказ "Посвідчення з туристською печаткою". Ось так весело і в туристських турботах і промайнув цей пам'ятний день.
День шостий. 16.07.15 р.
Ранок зустрів нас теплою сонячною погодою, то ж покидати затишну та мальовничу поляну Блажів не хотілося, та треба вирушати далі. Нетривалі збори, фотографія на пам'ять - і ми знову на маршруті.
Сьогодні ми починаємо спускатися до Буковеля і далі до колиць села Поляниця. Спуск до річки Більшинець здійснюємо лісовою стежкою через висоту 1348 м. Спуск доволі крутий, але екстрім нам тепер не страшний. Привал організовуємо поряд з річкою, де можна помилуватися мальовничою ущелиною та стрімким її потоком.
До Буковеля йдемо гірською дорогою вздовж річки Більшинець. Минаємо Буковель і вирушаємо до широкої лісової галявини на західній околиці села Поляниця на березі річки Прутчик, де й розміщуємося на ночівлю. Річку Прутчик долаємо по камінню та облаштувавши невелику переправу по колодах і встановлюємо намети та обладнуємо табір. Решту дня проводимо у розвагах, купанні у річці та чекаємо поки Даня нам приготує справжній татарський плов.
День сьомий. 17.07.15 р.
День розпочався з розіграшу. Наші керівники змовилися з Поліною і влаштували імпровізований День народження. Ми, як годиться, повелися на цей розіграш і приготували для Поліни смачного туристського торта. Та на цьому сюрпризи від керівників не закінчилися. Напередодні вони закупили на нашу групу шашлика й замаринували його на ніч. То ж як продовження свята ми смажили на вогнищі шашлик та смакували його.
Далі ми спокійно зібрали свої рюкзаки і вирушили до кінцевої точки нашої пішохідної частини походу - станції Татарів. По дорозі ми на невеликому базару купували сувеніри та оглядали цікаві краєвиди, відвідали будиночок, що збудований догори фундаментом. До станції прибули вже надвечір і решту дня провели в очікуванні потяга Рахів - Львів, який відправлявся вже близько 3-ї години наступного дня. Очікували також по різному. Хтось дрімав на килиму, а хтось танцював та співав туристський реп, згадуючі неповторні моменти нашого походу.
День восьмий. 18.07.15 р.
Це останній день нашого походу. Зранку прибуваємо до Львова, здаємо свої рюкзаки до камери схову вокзалу і вирушаємо на екскурсію цим одним з найгарніших містом України. Відвідуємо історичну частину Львова, купуємо сувеніри, а вже надвечір зручно влаштовуємося на своїх місцях у вагоні потягу Львів-Маріуполь, який вже завтра привезе нас додому. Час у вагоні спливає швидко за спогадами та туристськими байками. Прощаючись з новими друзями всі виражають сподівання зустрітися наступного літа на нових туристських стежках.
